Євген Клопотенко: «Поїхав на Вінниччину і здивувався від тієї краси. Я нібито покатався по Італії, але у нас природа гарніша.»

Мій план був простим: поїхати на Вінниччину, вимкнути телефон і спати. Я по своїй схємкі прибув у заміську базу для відпочинку.

Перший день спав та їв. На другий вирішив дослідити місцевість, поїхав у місто Бар (назва – окремий зачотік) і все зламалося. Я охрінів від тієї краси. Був схожий на щасливого бовдура: чотири години з відвислою щелепою їздив навкруги.

Купа озер, якась електростанція, яблуні, сусідні села, що активно розвивають фермерство. Неначе я розсікав на авто по Емілії-Романьї. То був топчик.

Спіймав так багато коропів, як ніколи. Все завдяки місцевим. Вони підійшли до мене, сказали, що моя наживка фігова та «от тримай нормальну». І риба почала ловитися так, що я збив собі коліна.

Спінінг зносило кожної хвилини і мені треба було за ним стрибати. Після цієї акробатики я випив з місцевими самогонки, і вони так мене полюбили, що розкрили всі потаємні місця, де можна назбирати грибів. А ще порадили поїхати у село Гармаки.

Я слухняний, тому наступного дня сидів та вибудовував у навігаторі шлях. По дорозі заїхав у монастир ордену босих кармелітів в Бердичеві. Знов охрінів. Там, бляха, як в Мілані. А дорога так ващє. Я їхав посеред полів. Вау. Вау. Вау.

За ці три дні я нібито покатався по Італії, але у нас природа гарніша.

Шок.

Повернувся додому, а у мене щелепу звело від того, що я постійно охав. Зараз трохи відійду від вражень та увірвуся у роботу.

Цьом.

Євген Клопотенко

Share
error: Content is protected !!