Ну ось я і повернувся.

Перш за все хочу низько вклонитися та висловити слова неймовірної вдячності тим, хто виявив підтримку в своїх постах, по телефону, в мессенджерах. Тим, хто особисто приходив та приїздив до храму іноді за сотні кілометрів щоби обійняти, підставити плече у складних обставинах та порадіти разом зі мною. Парафіяни, ви неймовірні! Ось що я хочу вам сказати. Дякую і пишаюся справжніми християнами!

В той же час я дякую Господу Богу за гнобителів, гонителей, боягузів, тупих істеричок та інших хейтерів. Бо Святе Письмо каже: “раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого(Ін.15.20).

Ми не можемо бути більшими Христа, ми лише прагнемо богоподібності. Вдячність Богові наповнює людину радістю та непозбувною перемогою, котра є Царством Божим, що гряде у силі. Тому всяке неправдиве гоніння в цьому світі – це явлення богоподобія та актуалізація Царства Небесного.

В принципі на цьому перший пост після трьохмісячного мовчання можна і закінчити, але, думаю, варто ще попередити тих, хто надалі ризикуватиме читати мої дописи.

Рано чи пізно, я обов’язково скривджу ваші почуття. Будьте обережні. Почуття віруючих та невіруючих. Традиційні та нетрадиційні. Високі та низьки. Патриотичні та не дуже. Жінок та чоловіків. Тому що наші почуття та уявлення – це ідоли, котрі мають бути зруйновані. Вщент. Даби реальність перемогла видимість. Бо реальність – це Царство Ісуса Христа, явлене у силі, і воно перемагає почуття, ідолів та обмежену видимість матриці.

Отже, якщо ви не боїтесь бути видряпаним із ідолів свого хітінового панциря, то можете залишатися на цій сторінці, але попереджаю одразу: це боляче, хоча без цієї болі ви ніколи не навчититеся відчувати силу явленного Царства.

До речі, тих, хто бажає зберігати свій затишний та затхлий мірок я жодним чином не засуджую. Хіба я можу обмежувати свободу обмеження звивин і заборонити ходити по колу та граблям за якими-небудь Івановими, Арестовичами, Яровими чи Г+Г? Жодним чином.

Але такі не наслідують Царства Господа поки ходять по колу у власних міазмах. Я справді таких не засуджую, але з ними категорично не цікаво. Так само я хочу, щоби всі інші, хто не розуміє мого великого джіхаду, ішли своїм шляхом якщо здатні. Немає жодного сенсу говорити мені на моїй теріторії, що «Дедюхін став не торт”. Право бути «не тортом” дароване мені Ісусом Христом. І не віруючим в дурниці зазіхати на насліддя Бога.

Отже, повертаюся, сповнений вдячності, нагадую, що мій Цар – Ісус Христос, моя країна – Україна в перспективі Царства Небесного, мій Президент – Петро Порошенко.

Бог і Україна понад усе.

І дуже прошу залишити під цим постом хоч якісь плюсик, якщо бачите його. Ну а хто не радий моєму поверненню може поставити мінус)

Олександр Дедюхін

Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.

error: Content is protected !!