Ніцой: “Пробігаю повз гурт молоді. Раптом чую: – Та ти що, здypiв? Який Пальчевський? Він іде в мери столиці України, а йому до дyпu українська мова”

Лариса Ніцой

Пальчевський.
Поспішаю київською вулицею. Пробігаю повз гурт молоді студентського віку. Жваво спілкуються. Раптом чую:
– Та ти що, здурів? Який Пальчевський? Що ти куриш?

Несподівано. Завжди цікаво, що молодь каже. Чомусь говорять про вибори. Хоча, чому дивуватися, від бордів пальчевського аж в очах рябить, натикано всюди. Один над молоддю висить.
– А чьо такова? – чую у відповідь.

Ну звісно. І чому я не здивована, що пальчевський подобається саме “а чьо такому”.
– Як це, чьо такова? От ти українську мову знаєш?

Оце то поворот. Стишую хід.
– Ну знаю, і чьо?
– А то! От ти українську мову вивчив, а Пальчевський навіть не заморочився. Чому ти – вивчив, а він – ні?

Озираюся. “Чьотакова” мовчить, вейпом затягнувся.

– Отож! – вигукує співрозмовник. Гарненький. Стильненько одягнений. Чубчик укладений. Спортивненька статура.

– Навіть Кличко, в голову вдарений (вибачте, пане Віталію, то не я), мову вивчив, а Пальчевський що, тупіший? Чи це він так демонструє, що йому мова до дупи? Уявляєш мера Парижа, якому до дупи французька мова? А от Пальчевському, який іде в мери столиці України – до дупи мова України! Що він там пише? Не дам зруйнувати країну! Мову спочатку вивчи, супермен хріновий!

Капець. Оце то розмови в юнацтва. Свідомі. Десь навіть здалося, що моїми словами говорять. Побігла далі, сміюся.

Джерело

Share
error: Content is protected !!